Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://localhost/jspui/handle/123456789/789
Назва: | ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ПІДХОДУ В МУЗИЧНІЙ ОСВІТІ |
Інші назви: | Наукова стаття |
Автори: | Матящук, Ольга Михайлівна Шумська, Віра Степанівна |
Ключові слова: | пісні-хроніки жанр сюжет мотив традиція тропи голосіння жартівливі пісні історичні пісні козацькі пісні і думи, балади патріотичні пісні, повстанські пісні |
Дата публікації: | 2019 |
Видавництво: | Інноваційна педагогіка |
Серія/номер: | ;Випуск 18. Т. 2. 2019 |
Короткий огляд (реферат): | Стаття присвячена одній з актуальних про- блем регіональних та культурних відміннос- тей у музичному фольклорі. Саме музичні традиції та звичаї – дві взаємопов’язані форми впливів на молоде покоління. На музич- них традиціях засноване трудове, фізичне, естетичне, релігійне та національне вихо- вання. Певні педагогічні функції виконують і засоби виховання, зокрема колискові пісні. Традиції вміщують в собі звичаї, обряди. Зви- чаї чітко регламентують вчинки членів пев- ної етнічної групи в конкретних ситуаціях, регулюють поведінку особистості в певній сфері життя й діяльності, у тому числі і в міжособистісних відносинах, вимагаючи про- яву моральних, а також трудових якостей, типових для етносу. Висвітлено історичні моменти, зазначено, що народна пісня веде свій початок ще з античності. Наголошено, що залежно від способу виконання українські народні пісні поділяються на сольні, колективні (хорові), діалогічні, пісні-плачі, хороводні, танцювальні пісні. Зазначено, що для танцювальних пісень вживають такі терміни: шумка, чаба- рашка, співанка, коломийки, приспівки. Варто зазначити, що виконання значної частини обрядових та жартівливих пісень поєднується з танцями: гаївки, частівки, весільні пісні. На основі аналізу літературних джерел обґрунтовується їх вплив на побут і культуру нації. Про це писали ще давньо- грецькі філософи Гіппократ, Страбон, Пла- тон та інші. В українській літературі давні народні пісні у ХІХ ст. іноді називали старинами. На сьогод- нішній день українська фольклористика налі- чує понад сто термінів для називання народ- ної пісні. Основна увага зосереджується на одному з найважливіших завдань сучасної музичної фольклористики – на проблемі складання різних показників, систематизації і каталогізації народних пісень. Виявлення певної структурної одиниці в історичній еволюції музичного фольклору допомагає прояснити специфіку окремих пісенних еле- ментів, їх взаємодія і взаємозумовленість. Безперечно, що в силу мінливості, варіатив- ності природи народної творчості важко встановити вичерпні ознаки єдиної системи тим паче, що історично склалися українські народно-пісенні культурні процеси мають свої специфічні сторони. Проте, необхідна змістовна характеристика пісні і оцінка її функціональності. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://localhost/jspui/handle/123456789/789 |
Розташовується у зібраннях: | Циклова комісія викладачів фортепіано |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Іннов. педагогіка вип.18 т. 2 Матящук О. М. , Шумська В. С..pdf | 151,08 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.